Анна Браверман|Monday, 24 April 2006
 До 20-рiччя Чорнобильськоi трагедii Чорнобильськi болi i втрати
Не заглушити нiчим.
Як чорна iсторiї дата,
Чорнобиль у мозку людськiм. До згину герої стояли,
Палали, як факел живий.
Життям своїм нас рятували,
Щоб жив на землi рiд людський. Доземно вклонiться їм, люди,
Вклонiмося мертвим й живим,
Нiколи нiхто не забуде
Їх подвиг величний, стрiмкий. Чорнобиль – скалiченi дiти
I сльози в очах матерiв,
Кохання обiрванi квiти
I незакiнчений спiв. Вiн буде довiку болiти
Втратами дочок, синiв,
Їм вiчною пам’яттю стане
Чорнобильских дзвонiв мотив. Важко тепер повернути
Дiтям – утрачений смiх,
Бiженцям – Вiру й Надiю
I рiдний батькiвський порiг. Де казкове лилося довкiлля,
Вiдчуження зона лягла.
Такого страждання нiколи
Не зазнавала земля.  Атом завис над вiконцем, –
Страх смертi в дитячих очах.
Боже, верни дiтям Сонце,
Хай радiсть знов вийде на шлях! Крило обпекла Журавлиха,
Тепер журавляток малих
Одним захищає вiд лиха,
Щоб було майбутнє у них. Тiснiше гуртуйтеся, люди,
I бережiть свiй порiг,
Безпечнiсть принесла нам бiди
Й забрала з осель оберiг. Чорнобильськi дзвони голосять
Сумним передзвоном своїм,
Планету усю вони просять,
Щоб лихо не було чужим. Вiд дзвонiв тих серце холоне,
Й вистукує кров у вухах,
I стогiн важкий i печальний
Селиться в наших грудях. Найбiльша трагедiя вiку
Затьмарює радiсть життя.
А хочеться жити й любити
Й сердець чути рiдних биття. Анна Браверман,
Бруклин, Нью-Йорк
Прочитано 2386 раз(а) |
Нынешняя весна ничем не отличается от весны того, ныне далекого 1941-го. Так же, как тогда, цветут сады. Плоды наливались волшебными соками земли. Но в самой природе чувствовалось тогда приближение военного лихолетья. Кроме призывников, в армию забирали и людей старших возрастов, но не отпускали домой.
Вместе с другим бывшим морским пехотинцем, старшим сержантом Дэвидом Карнес, ослепленные пеплом и копотью, они пробирались сквозь опасные дебри, спасая двух полицейских портовой администрации, Вилла Жимено и Джона МакЛаухлина, попавших в ловушку 20-футового бутового камня…
Он рассказал, что вчера вечером к нему заезжала сестра, возвращающаяся из госпиталя после ранения. Она с радостью восприняла чудесный подарок брата и сразу захотела забрать девочку с собой. Но случилась беда: в вагон, в котором ехала сестра Курта с удочеренной девочкой, попала бомба и все погибли…
